Обраниця смертi

О, як набридла круговерті
Бездушних чорних днів,
Моя кохана Смерть –
Одна – у душі моїй!

Є в мене один секрет,
Народи, що довкола:
Моя кохана Смерть –
Єдина моя Подруга!

Моя кохана Смерть,
Прекрасна та мила,
Ти прийдеш у вічі мені подивитися
Якого числа?

Небесне склепіння, земна твердь,
Морське полотно –
Моя кохана Смерть
І нас об'єднає в одне!

На всі запитання дасть відповідь
І нових не дасть,
Моя кохана Смерть,
А прийде лише раз!

Настане година – проникну у двері
До цих невідомих світів,
Моя кохана Смерть,
Та й покаже, ЩО ТАМ!

КОГО ще можу оспівати?
КОМУ віддати хвалу?
Моя кохана Смерть
Усіх перетворить на попел!

Вже не страшно померти,
Та й особливо – з натовпом,
Моя кохана Смерть,
Усіх забере із собою!

Сміятися з мене – не сміти!
Лише свисну ось зараз -
Моя кохана Смерть,
До вас усіх прийде зараз!

Порив меча, польоти стріл,
Граната, кулемет –
Моя кохана Смерть
Управу вам знайде!

Лише одне хочу зуміти:
Тієї миті, коли ПОРА,
Моя кохана Смерть,
Тобі закричати: «УРА!»

Товаришу! Пане! Повір!
Душою клянуся - ей-ей!
Моя кохана Смерть
Нехай буде – і ТВОЄЇ!!

Якщо я задумав помсту,
Та й ворогів у серцях кляня,
Моя кохана Смерть
Зіграє за мене!

І блискають золото, і мідь,
Фортуни колесо …
Моя кохана Смерть
Вам за все заплатить!