Колись...
Над землею
І мову ніби чула квіткову,
Прозорою співучей течією
у мрію падала, гадала що живу...
І незамислюючись,
Колись все втрачала
Заради неба невимовних кольорів.
Для того тільки
щоб та пісенька лунала,
Щоб далі й далі
Вітер віяв, вів...
Свидетельство о публикации №124112700305