Його голос на ФМ-хвилях -
Такий чарівний,
Ніби весняна злива,
Він огортає собою простір.
Все, що здавалось складним,
Тепер так збагнути просто...
Ефемериди мого почуття
Проходять уже дев'яте життя.
Ознаки його - дивовижні.
Зростає в мені внутрішній стрижень,
Слова здичавілі
Заповнять собою оселю,
Я знову згадаю
Його погляду вищі сфери.
Там, де невтомні серцебиття та спрага,
Там, де під гороскопом
Прокидається Прага,
А ще там, де дожі та їхні палаццо -
Перестріти б його,
Дочекатись.
Тіні наших тіней,
Ніби слуги слуг,
Перетворять на мантру
Все навкруг,
І сивочолі планети
Замайоріють в такт...
Ніби довга вистава,
Та в ній є згубний антракт.
І він, споглядаючи гори й річки,
Можливо, згадає також
Ледь помітний, такий незвичний,
Невичерпно яскравий дотик
Моєї руки.
Ефемериди
На розлінованих блокнотах.
Напишу йому за графіком
Рими та ноти.
Почуття ефемериди
© Copyright: Марина Чиянова, 2024
Свидетельство о публикации №124112607552
Свидетельство о публикации №124112607552
Рецензии
Очень красиво и такое интересное, мистическое содержание, Марина! Мне понравилось.
С теплотой.
Елена Ямская 28.11.2024 16:13 • Заявить о нарушении
С теплотой.
Елена Ямская 28.11.2024 16:13 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.