В безвісному морі поезії
я вже кропля.
Я вже рядок,
що пливе в невагомості хвиль,
слово, котре
січе безодні
рожевоi риби.
Камінь,
котрий впав на дно,
та відвоював cобі
мicце бiля кам'яної суші
об'єм себе самого.
Я – камінь, що впав в небо.
*** ***
я вже кропля
© Copyright: Сергей Муценко Избранное, 2024
Свидетельство о публикации №124112403143
Свидетельство о публикации №124112403143
Рецензии