Іде пухнастий білий сніг,
Дивлюсь, як вперше, і радію.
Покрився пухом сіна стіг,
Зродив у серці ностальгію.
В повітрі запах новизни,
І я в магічному полоні
Ловлю сніжинки, а вони
Зникають від тепла долоні.
Зізнаюсь, холод не люблю,
Та перший сніг – це справжнє диво!
І в цю летючу метушню
Не залюбитись неможливо!
Лілейний дивовижний приз,
Здається, сіють чародії,
І все знаходить інший смисл:
Земне життя, надії, мрії…
В минуле кличе перший сніг,
У юність радісну, щасливу…
Ловлю його, як оберіг,
Як тінь прожитого щемливу.
Діждатись хочеться весни,
Відчути в серці мить блаженства.
Якби ж не полум’я війни,
Не злобний подих навіженства!
Перший снiг
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124112402367
Свидетельство о публикации №124112402367
Рецензии