Любов втомилась.
На світ цей трохи подивилась.
Дивні люди.
Вирішують усе без Неї.
Вклоняються чомусь одному Прометею.
Що світло він дарує людству.
Подяка ж, Богові відсутня.
Та чому ж дивуватись?
На що нам сподіватись?
Якщо невдячні ми як ті скоти.
Ніхто не скаже, Господи прости!
Бог виміряє час віками.
Ми ж намагаємось хоча б одне слово зрозуміть роками.
То телепні ми всі перед Творцем.
І боїмося постати перед Його лицем.
Молитви наші короткі і невчасні.
Ми більше любимо шоу різні там сучасні.
А Бога ми згадуємо лише тоді,
Коли ми із бідою на самоті...
# Poetry_UA
Любовь и Кот в Украине
© Copyright: Клисак Олег Иванович, 2024
Свидетельство о публикации №124112307211
Свидетельство о публикации №124112307211
Рецензии