От вона осінь – наскрізь запорізька –
вітер і дощ, величезні калюжі,
вранішній морок намисто нанизує
з жовтого листя – останнього, мужнього.
Небо, що впало в калюжі зненацька.
Їх каламутить і жмакає вітер.
Вірші з останніх завіяних літер
невибагливі, мов з сіллю чумацькою.
Десь поховались птахи від негоди,
просто чекають, не нишпорять листям.
Простір став куцим, льодяно-імлистим.
Вже не шепочеться віття про вроду.
Якось без зайвого ентузіазму
мчать по проспекту лискучі машини,
ті, що не мчать не щасливі ні разу.
Мріють узутися в зимню резину.
Не до поєзії, не до натхнення.
Тихо радієш – нарешті субота.
Осінь таке скавуляче наймення:
сиве і сире. Війна і турботи...
Наскрiзь
© Copyright: Соловей Заочник, 2024
Свидетельство о публикации №124112303318
Свидетельство о публикации №124112303318
Рецензии
...жить вопреки всему...
Обнимаю тебя, Свет!
Береги себя!
Здравствуй!
Нина Уральская 23.11.2024 13:56 • Заявить о нарушении
Обнимаю тебя, Свет!
Береги себя!
Здравствуй!
Нина Уральская 23.11.2024 13:56 • Заявить о нарушении
Когда есть крыша над головой, свет и мир - осень не в счёт...
Обнимаю!
Соловей Заочник 23.11.2024 14:43 Заявить о нарушении
Обнимаю!
Соловей Заочник 23.11.2024 14:43 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.