Мамо, я ж тебе так люблю!
Мамо, за що ти зі мною так?
Я ж так чекаю оцю весну!
А ти, як до речі, шукаєш брак…
Мамо, тепло – це коли вогонь
Не в золотому будинку десь!
Це, коли серцем торкнувсь долонь,
І від любові пливеш.
Мамо моя! Не роби! Прошу!
Ми зможемо впоратися з усім!
Не ломай мої мрії, я вже живу,
Я вже частина твоєї душі.
Як ти, до речі? Пішли на двір.
Сльози – полин, виганяють біль.
Я вже так хочу побачити світ!
І прожену непотрібну тінь.
Серце відкрий, відпусти печаль,
Важко буде, але я з тобою.
Ти тільки віру в людей не втрачай,
Я теж буду жити з плоті і крові.
Ми будем з тобою шукати скарби,
І усміхатися злості негоди.
Я зможу навчити тебе доброти,
А ти мене, звісно, поставиш на ноги.
Мамо, я ж тебе так люблю!
Мамо, за що ти зі мною так?
Я ж так чекаю оцю весну!
А ти, як до речі, шукаєш брак…
22.11.2024
© Inna Омут, 2024
Аборт
© Copyright: Инна Омут, 2024
Свидетельство о публикации №124112203269
Свидетельство о публикации №124112203269
Рецензии