Нарешті впав на землю білий аркуш,
Як витинанка зі складним сюжетом.
Ще вчора осінь цілувалась жарко
З закоханим та люблячим поетом.
Та заманулось їй легкого хутра,
Щоб розчинитися в серпанку білім.
І небо натрусило снігу хутко,
Домовшись з стрімкою заметіллю.
Та перший сніг, він зазвичай розтане,
Та знов оголить листя, впавше долу.
А ожеледь обернеться туманом
Та полетить кудись до хмар угору.
Поет вдихне повітря ледь морозне
Та поміхнеться трошки іронічно.
Він прийме всі оці метамарфози
Панянки осені спокійно...
Як щорічно...
Вона примхлива, наче справжня жінка.
Міняє настрій з вохри та на білий.
Красуня осінь - ватра непокірна,
Яку кохати мій поет щасливий.
21.11.24
Перший снiг
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2024
Свидетельство о публикации №124112104309
Свидетельство о публикации №124112104309
Рецензии
