Як тiльки сонечко сiдае...
Як тільки сонечко сідає,
Летять, мов з вирію, граки,
Воєнні згарища минають,
Надмірні відстані долають,
Бо вдома рідні ждуть дахи...
Вже бачу в вікна скільки років,
Той галасливий їх маршрут,
Що не змінивсь й на йоту кроків,
Ген всі летять повз наший кут!..
Охоплять душу хвилювання
Тоді, як зграями спішать,
У мене є до всіх прохання,
Хай люди вчаться в птах кохання-
До краю рідного, до хат!..
Як тільки сонечко сідає-
Летять колонами птахи,
Воєнні згарища минають,
Надмірні відстані долають,
Бо рідні кличуть всіх шляхи!..
***
Свидетельство о публикации №124112006992
Так хочется хоть одним глазком взглянуть на родные места, на родной дом, где прошло счастливое детство, юность.
Стихотворение, как музыка, цепляет за душу. Спасибо!
Галина Гуркина 24.03.2025 09:25 Заявить о нарушении
Ирина Боговина 27.03.2025 21:55 Заявить о нарушении