Як тiльки сонечко сiдае...

          ***
Як тільки сонечко сідає,
Летять, мов з вирію, граки,
Воєнні згарища минають,
Надмірні відстані долають,
Бо вдома рідні ждуть дахи...
Вже бачу в вікна скільки років,
Той галасливий їх маршрут,
Що не змінивсь й на йоту кроків,
Ген всі летять повз наший кут!..
Охоплять душу хвилювання
Тоді, як зграями спішать,
У мене є до всіх прохання,
Хай люди вчаться в птах кохання-
До краю рідного, до хат!..
Як тільки сонечко сідає-
Летять колонами птахи,
Воєнні згарища минають,
Надмірні відстані долають,
Бо рідні кличуть всіх шляхи!..

          ***


Рецензии
Не могу читать без слез.
Так хочется хоть одним глазком взглянуть на родные места, на родной дом, где прошло счастливое детство, юность.
Стихотворение, как музыка, цепляет за душу. Спасибо!

Галина Гуркина   24.03.2025 09:25     Заявить о нарушении
Здравствуйте,дорогая Галя! Я помню Вас! Часто вспоминаю нашу переписку с Юрой...Он был такой душевный и отзывчивый человек!..Спасибо Вам за такой чудесный отклик, крепкого здоровья Вам и всего самого благополучного в Вашей жизни!

Ирина Боговина   27.03.2025 21:55   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.