Серце-Писня

Коли наспівую тихесенько чарівну українську пісню,
Цю бЕзкрай-душу обіймаю – крихітно – свого народу,
Я раптом стОвбурюсь немов, себе питаючи: «Не вже ж це дійсно
Ізнищити «палають» - бЕзбожно – цію дорогоцінную породу?»…

Не перестану, видно, я в себе – ніколи! – це питати,
«За що? За що? – криваво пИтать хочете нас ні про що, ні зА що наші крОві пити! –
Немов би намагаєтесь ви Пісню Неосяжную в безмежний бруд втоптати,
Але  насправді ви, безвільні – Пісню Волі – не спроможні! «ізловити»!..

Щоб ту Красу «спіймать» на вус, щоб тую мову розучити,
Вам – розорчИти – треба ваш – жалюгіднЕнький світ!..
Чому не в силах нас здолати – всім ствбУренням своїм! – рашисти,
Чому ви нас не можете перемогти? – бо Украй-Вільна Пісня жити
Не хоче – у «тюрмі народів» вашій! – де не видно Неньки Світ!..

Побачте, а, вірніш, почуйте – ЦЕ! - нарешті, безчу-тлИві, безчу-тлінні ви істоти,
Що не – Супротив наш на вас іде, - Завзята Пісня! крізь вас – лине, й – лЮтне! –
Що не здолали зброєю старою і "глухой" – Людей вічно-співучих – за Історію! –
Ми ж навіть звемся – спів-вітчизники, спів-громадяни, та і – зрешть! – Спів-Люди!..

І кОли моє серце знов кричить «За що?» до вас у вІршах – ні, не зраненою пташкой! -
Як – ніби мовной магією сповненая Потуж-Чаша Українськой Пісні! -
Мені здається, що не здатнії почуть ви нашого «За що? Чи перед Богом вам не страшно?»,
Як ви не здатнії почуть Вкраїньской Пісні нашої – Чарівну Дійсність!..

Текст містить оказіоналізми.