Тисячу днів — війна…
Тисячу днів — тривога…
Віра на всіх одна…
В краще та в Перемогу…
Хтось в розквіт сил та літ
Згинув за рідну неньку…
Та вже не бачить світ,
Бо войував довгенько…
В справжнім важкім бою,
Може й тремтів — не скаже…
Кулю «спіймав» свою…
Хоч і берігся… майже…
Мати в сльозах гірких,
Сина в землі ховає…
Вітер тоді був… стих…
Тиша війну спиняє…
Але не довго так…
Знову летять ракети,
Б;ють по усіх містах…
Кляті знамення смерті…
Боже, всіх збережи:
Кожне життя, родину…
Та заспокой назавжди
Кляту сусідню країну…
Бо вже достатньо жертв
Мирних… війскових також,
Де той порветься нерв?
Що стане новим знаком?
Тисячу днів — війна…
Тисячу днів — тривога…
Віра на всіх одна…
В краще та в Перемогу…
(Ніка)
19 листопада 2024
Вiра
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2024
Свидетельство о публикации №124111908725
Свидетельство о публикации №124111908725
Рецензии