Дитя харит й жару натхнення,
На гребні полум’я душі
Недбалим пензлем, мов знаменням,
Подругу серця напиши.
Риси невинності й чарівність,
І обрис милих сподівань,
І щастя повного ймовірність,
І погляд, повний хвилювань.
І до тонкого Геби стану
Венери пасок пов’яжи,
В красі прихованій Альбану
Мою царицю покажи.
Всіх хвиль прозорі покривала
На груди трепетні накинь,
Аби грудьми легко здіймала,
Не відчинивши їхніх скринь.
Кохання сон сором’язливий,
Що наяву не опишу,
Подай. І, врешті-решт. щасливий,
Внизу ім’я я підпишу.
P.S. Пушкін О.С.
Митцю
© Copyright: Николай Чельтер, 2024
Свидетельство о публикации №124111905497
Свидетельство о публикации №124111905497
Рецензии