Леонид Мартынов Первый снег Билингва

Перший сніг у золотих її пасмах

Пішов він рано ввечері,
Сказав:
"Не жди, діла».
Йшов перший сніг,
І вулиця
Була як сіль біла.
В кіоску він у дівчини
Купив склянку вина.
"Діла ... - твердив він подумки, -
Це ж не моя вина”.

Але подзвонив з площі:
"Ти спиш?"
- "Ні я не сплю".
- "Не спиш? А що та робиш ти?
Відповіла:
"Люблю!"

...Вернувсь додому вранці він,
Дванадцять вже  годин,
І озирався в кімнаті,
Ніби був в лісі він.
У лісі гілки чорніі —
Чорні навкруг стволи,
І всі портьєри чорніі,
І чорні всі кути,
І крісла чорно-бурі,
Мовчать всі навколи.


Вона ж схилила голову
І раптом він побачив:
Можливо, що вона сама
Все ще не хоче знати —
Тепле волосів золото
Зараз взяла біла  пасма.
Він торкнувсь лиця  милого
Тепер йому  повік,
І тож збагнув повільно,
Чиїм він цінним золотом
Сплатив свою ночівлю.

Вона спитала:
«Що означа?»
Він сказав:
«Перший сніг!»


The first snow in her golden strands

He left at t’early  evening,
Said:
"That’s business. Do not wait…”
The first snow was falling.
The street was white and white.
From t’girl that was at the kiosk
He asked for a glass of wine.
“Business…”, he repeated mentally, -
And this fault isn’t mine.”

But he called from the little square:
"Are you sleeping yet?
- "No I'm not sleeping yet.
- “Are you awake? What are you doing there?
Answered:
"I love, my sweep!”

...He  came back at t’late morning,
About twelve o'clock,
And looked around the opening:
It's like being in the forest fog,
In the forest where the branches are black,
And black trunks in the forest,
And all the curtains are black,
And black every corners ,
And the chairs are black and brown -
They crowded, silent around...

She bowed her head musingly,
And he suddenly saw:
Perhaps that she herself
Still doesn't want to know -
There  is warm gold hairs
Now took whitish strand!
He touched this cute face
Now his forever.
And he realized
Whose gold he paid
For his  overnight stay.
She asked:
"What is this, Honey?”
He said:
"The First your snow!"