В країні кобзарів і козаків,
Де на теренах мова українська,
Не таємниця- упродовж віків
Та силомиць насаджена чужинська.
Та тільки якось сталося воно-
Не те, щоб солов'їну позабули-
Ту мову і театрах і в кіно,
І в повсякденні ми звичайно, чули.
Тій мові - де зросійщена земля -
Хіба щось заважатиме лунати?..
Що сталося, щоб раптом із кремля
Прийшли її від чогось захищати?
Прийшли, та не у вигляді гостей -
Як вбивці, наймерзенніші істоти...
Тож із новин чекали ми вістей
Про знищення, про чергових "двохсотих"...
Не мова спричинила цей розбрат,
Не листя впало - відрубало віття,
А цей народ - ніякий нам не брат
Вже на роки... а, може, на століття.
А взагалі, ти тільки зрозумій
І правду цю відчуй у кожнім слові -
Кричать дитячі сльози - на одній,
Для всього світу - ЗРОЗУМІЛІЙ МОВІ...
Про мову
© Copyright: Анатолий Тарасовский, 2024
Свидетельство о публикации №124111707351
Свидетельство о публикации №124111707351
Рецензии