Анатоль Сыс. Мой дед, Бусы, Мальчик с бусинами
Анатоль Сыс. «Мой дед (…)», «Бусы», «Мальчик с бусинами»
***
Мой дед
спать укладывал голову свою седую
на Библию,
бабушка – на сноп ржаной,
отец – на ложе винтовки,
а маму же мою я никогда не видел, чтоб спала –
по пёрышку, да по два
всё собирает мне пух на подушку.
Бусы
Деревянные бусины эти, с шеи бабули моей,
в действительности янтарные. И еженощно они
подкатываются к моей голове,
голосами покинутых
спрашивают про свою хозяйку.
Чувствую, как меня пронизывают янтарные
лучи, и я, заворожённый, вглядываюсь в их
предназначение,
а там младенец-белорусик в подоле
седой бабули играет янтарными бусами.
– А у перепёлки головка болит… –
вместо слов колыбельной поёт ему бабушка.
– А у перепёлки ручки болят…
Засыпает мальчишка и всю свою жизнь
думает о страдалице-перепёлке.
... Те деревянные бусины в действительности
янтарные. Их потеряла перепёлка,
когда нагнулась росы испить…
Мальчик с бусинами
Играет с бусинами мальчик,
А бусинок на нитке пять.
Порвётся нитка, бусин жальче –
Попробуй бусины собрать.
Одну петух ухватит ленный,
Четыре в травы упадут,
А бедный мальчик на коленях
О лемех руку ранит тут.
Анатоль Сыс. «Мой дзед (…)», «Пацеркі», «Хлопчык з пацеркамі»
***
Мой дзед
спаць укладваў сваю галаву сівую
на Біблію,
бабуля – на сноп жытнёвы,
бацька – на ложа вінтоўкі,
а маці маю я ніколі не бачыў, каб спала, –
па пёрку, па два
ўсё збірае мне пух на падушку.
Пацеркі
Гэтыя драўляныя пацеркі з шыі маёй бабулі
насампраўдзе бурштынавыя. Штоночы яны
падкочваюцца да маёй галавы
і самотным голасам
пытаюцца пра сваю гаспадыню.
Адчуваю, як мяне пранізваюць бурштынавыя
промні, і я, зачараваны, узіраюся ў іх мэту,
а там немаўлячы беларусік у прыполе
сівой бабулі гуляе бурштынавымі маністкамі.
– А ў перапёлкі галоўка баліць... –
замест калыханкі спявае яму бабуля.
– А ў перапёлкі ручкі баляць...
Хлапчанё засынае і ўсё жыццё
задумваецца пра гаротніцу-перапёлку.
...Гэныя драўляныя пацеркі насампраўдзе
бурштынавыя. Іх згубіла перапёлка,
калі нагнулася расы папіць...
Хлопчык з пацеркамі
Гуляе з пацеркамі хлопчык,
А пацеркаў на нітцы пяць.
Парвецца нітачка аднойчы,
Маністы долу паляцяць.
Адну зьдзяўбе паджары певень,
Чатыры згубяцца ў мурог,
А бедны хлопчык на каленях
Параніць руку аб нарог.
(Сборники «Агмень», «Пан Лес»: https://rv-blr.com/author/722/ )
Примечание. «Перапёлачка» – белорусская народная песня (https://dubovskoi.com/ARRAN/PER.pdf )
Свидетельство о публикации №124111706371