Майже, невиліковні…
Більше сумні-сумні…
День так чекає добрих
Перших легких новин…
Ніч «постаріла» швидко,
Баче у вікнах біль…
Добре хоч, що є вікна…
В когось лиш діри й пил…
Хтось за плетінням сіток
Довго проводить час…
Бо маскування хлопцям
Треба все раз у раз…
Знову луна тривога,
Знов диренчить «мопед»,
Небо «хворіє» довго…
Хто — як лікує стрес…
(Ніка)
Листопад 2024
Майже, невилiковнi
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2024
Свидетельство о публикации №124111608098
Свидетельство о публикации №124111608098
Рецензии