- Привіт! Ти як?
- Та я ніяк. Вже звикла.
Якщо ти маєш на увазі ось про це.
Так, деколи струмуюсь поза містом,
коли вже зле...
Але пробач, я вже не хочу вже про це.
- Але ж питання. Ти...
- Ти зупинись.
Сьогодні вже життя не колискове.
Я знаю те, чого не знаєш ти,
проте, не розповім про це ніколи.
- І що ти робиш?
- Намагаюсь жити.
- І нащо?
- Щоб продовжувать життя.
- Чому?
- Щоби запам'ятали діти
чого грошує вартість небуття.
- Ти що, зібралась?
- Так, але не знаю.
Сукня у поряді. Мене вже не тремтить.
І зранку я варитиму цю каву,
що буде, може, як найліпша мить.
- Тобі, напевно...
- Я це поєднала.
Себе та долю, як мережуючу мить.
Дивись, не забувай про мене,
бо дуже легко боляче зробить.
Листопад. 16. 2024.
Прив т! Ти як?
© Copyright: Печалилорд, 2024
Свидетельство о публикации №124111603079
Свидетельство о публикации №124111603079
Рецензии