А день на схилях, на об рваних дротах
збирає все, де встиг помандрувати.
І він стомився, і зайшов у склеп,
а після опинився в моїй хаті.
Зайшов і ліг. Почав розповідати
про все що бачив, чув... про відчуття.
Даремно було сподіватись,
що він зупиниться... Таке життя...
Пів-ночі він розповідав. Про все.
Почав про те, що як розбилося горнятко.
Під ранок плакав і просив не турбувать,
доколи не почнеться свято.
Ці дроти щеплені зі мною,
вони і стогнуть, і мовчать.
А п'яний день відпочиває,
щоб зранку знову все почать.
Збирати все, щоб пазухою повний
розповісти все те, чого ти не бажав.
Ти слухаєш його і розумієш,
що досі ти життя не знав...
Листопад. 04. 2024.
Свидетельство о публикации №124111601851