Живуть легенди про село,повір'я,
я теж змахну небажану сльозу,
завжди голублюся красою Білозір'я
щоразу п'ю її,мов осені росу.
Уже летять у вирій дикі гуси,
як вечір ввімкне світло ліхтарів,
холодної води з відра нап'юся
з криниці,що у батьківськім дворі.
В моїм селі панує мертва тиша,
лиш тихі звуки чуються із траси
біля "Джмелів" ставок беззвучно дише
та потяга глухий гудок з капкасу.
Душі передаються лісу звуки,
надворі тихий вечір,ні шелесь,
ще чую тихий шепіт пізніх луків
і тиша тут,і там далеко десь.
Люблю село,та в відчай не впадаю,
лиш зайвий раз про це вам нагадав,
що не забув села і пам'ятаю,
про наймиліший край,де підростав.
Поема ця - про рідне Білозір'я,
мого життя і юності вінець,
під контури Ведмедиці сузір'я
вірша свого дописую кінець.
14.листопада 2024
О.Чубенко -Карпусь
Повага до свого села
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2024
Свидетельство о публикации №124111404501
Свидетельство о публикации №124111404501
Рецензии