дорога з iншого свiту

білінгва


***
гілка легенько б'ється у вікно.
рівномірне постукування в'язальних спиць.
звуки зливаються в оглушливе чаклунство тиші.
тиша на тлі дрібного шуму,
як дівчина, що вийшла з моря -
вона по-русалочому спритно обтрушує волосся,
вичавлює його і кладе собі на плече, як солдат мушкет.
і я беру дівчину за руку (довірлива й ніжна)
і йду разом із нею парком, всипаним звуками
(шапка Мономаха тиші потопає
у дорогоцінних каменях).
монета падає на асфальт,
повітря дряпає чирх запаленого сірника,
і десь далеко побрязкують кастаньєти трамвая.
сліпий чоловік на лавці прицмокує губами.
його очі-равлики ввалилися всередину, а поруч із ним
терпляче сидить жінка, пряма і плоска,
як діва на іконі, і тримає його за руку.
і сосни нерухомі в небесах, наче скелі. так тихо,
що чути скрип крихітних щелеп білок на соснах.
тиша - це дорога з іншого світу.
фундаментальна стезя богів, прокладена через
музикуючий бедлам людства.
у тиші ми бачимо вічну сюрреальну штовханину
і ходу слонячих ідей, образів, примар.
відсунь бахромчасту ковбойську завісу листопада
і прислухайся до тиші.
це все, що залишиться від тебе.




***
ветка легонько бьется в окно.
равномерное постукивание вязальных спиц.
звуки сливаются в оглушительное волшебство тишины.
тишина на фоне мелкого шума,
как девушка, что вышла из моря -
она по-русалочьи ловко отряхивает волосы,
выжимает их и кладет себе на плечо, как солдат мушкет.
и я беру девушку за руку (доверчивая и нежная)
и иду вместе с ней по парку, усыпанному звуками
(шапка Мономаха тишины утопает
в драгоценных каменьях).
монета падает на асфальт,
воздух царапает чирх зажженной спички,
и где-то вдалеке позвякивают кастаньеты трамвая.
слепой человек на скамейке причмокивает губами.
его глаза-улитки ввалились внутрь, а рядом с ним
терпеливо сидит женщина, прямая и плоская,
как дева на иконе, и держит его за руку.
и сосны неподвижны в небесах, точно скалы. так тихо,
что слышен скрип крошечных челюстей белок на соснах.
тишина - это дорога из другого мира.
фундаментальная стезя богов, проложенная через
музицирующий бедлам человечества.
в тишине мы зрим вечную сюрреальную толчею
и шествие слоновьих идей, образов, призраков.
отодвинь бахромчатую ковбойскую завесу ноября
и прислушайся к тишине...
это всё, что останется от тебя.


2015/24