Листопадове

Розкотився туман по долині,
Усамотнено сплять явори.
Як часи золоті швидкоплинні!
Де чарівність, скарби, кольори?

Під дощем опинившись тривалим,
Парк позбувся яскравих принад...
Але я б нарікати не стала
На мінорно-сумний листопад.

Час від часу в пануючій тиші
Пролітає казковий Пегас,
А поети записують вірші,
Що відразу ідуть звідкілясь.

В них палає рубін горобини,
Сильний вітер тріпоче вікно,
Розгораються іскри каміну,
Вабить танго і ллється вино.

Залюбки розвиваючи тему,
Особливе натхнення знайду!
Напишу про кущі хризантеми,
Що і досі ошатні в саду.

Відірвусь від блокнота нескоро.
Як засну - не помічу сама.
Вранці гляну раптово за штору -
Ну, а там - перший сніг і зима!



Фото автора)


Перевод Риммы Батищевой:


Раскатился туман по долине
Клёны сирые спят до весны.
Что ж всё помнится прошлое ныне,
Где мгновенья волшебны, как сны?

Под дождём очутившись протяжным,
Парк лишился чудесных прикрас…
И упрёки здесь были б не важны –
Листопадное время сейчас…

Вот внезапно в тиши одинокой
Прилетает желанный Пегас,
И поэты вершат чудо-строки,
Что приходят, совсем не спросясь.

В них пылают рябины рубином,
Сильный ветер колышет окно,
Разгораются искры камина,
Манит танго, и льётся вино.

Развивая желанную тему,
Для неё вдохновенье найду,
Напишу про кусты хризантемы,
Что сияют в осеннем саду.

Оторвусь от блокнота нескоро.
Как засну, не замечу сама.
Утром гляну внезапно за штору –
Ну, а там – первый снег и зима!