Наша баба Соня

Напівлежачи, на диванчику,
Баба Соня, дивись – прес качає,
Не така, як усі, була змалечку,
Скільки знаю, завжди щось вивчає.

Серіальчики? Ні! Зарядочка!
- Не дождетеся! - каже нам - Діти,
Я ще правнуків, он, дочекаюся,
І життю буду й далі радіти!

Суперова в нас бабця Софочка,
Любить нас і кота, любить смузі,
Ми як ниточки,  Соня ж, як голочка,
Поважають її наші друзі.

05.11.2024 р.

(світлина із інету)


Рецензии