Осіннє убрання
кружляє останні дні,
На землю лягає
в безмовній п’янкій журбі.
В натхненній палітрі
все менше і менше барв.
Ще трохи і втратить
осіння пора свій шарм.
А вітер шансоном
журний навіває сон,
Окутує смутком
одвічний його півтон.
Вже перші сніжинки
зриваються з сірих хмар.
Лягає на серце
гіркий крижаний тягар.
Краса завмирає,
чекає зими земля,
Пригадує Осінь
свій творчий життєвий шлях.
На щирі розмови
наводить жаркий камін…
Розтягнутий вечір –
в полоні майбутніх змін.
Мiсяць прощання
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124110501984
Свидетельство о публикации №124110501984
Рецензии