Душа розхристана...

(вірш до конкурсу за світлиною)

Душа розхристана, як осінь,
Примарою у сновидіннях
Блукає, Бога молить, просить,
Щоб допоміг знайти їй сина...

Суконки скидують дерева,
Напівроздягнені і душі...
Туман жовтневий з міццю лева –
Хто втратив найрідніших – душить...

Такі часи... так сліз багато...
Ще й додають дощі вологи...
Цивільні гинуть і солдати...
Живі ж чекають перемоги.

29.10.24 р.

(світлина із інет)


Рецензии