Веде стежина прямо в осінь,
Прекрасних пройдених доріг.
Стеле із листя жовту просідь,
Пам'ять несе із давніх літ.
Усе зібрала..у вузлик зв'язала,
Крилом змахнула мою печаль.
Стара верба коси зплітала,
А вітерець крутив років педаль.
Осінній дотик до рук припаде,
Багряним листям обсипа.
І промінцями сонце сяде,
Теплом огорне мої літа.
І кине килимом пухнастим,
Пелюстки минувших мрій.
Спливуть моменти осені прекрасні,
Що у душі оставила моїй!!!
Ос нн моменти
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2024
Свидетельство о публикации №124110400604
Свидетельство о публикации №124110400604
Рецензии