Скажіть роки:"Куди так спішите?"
Невже так важко притормозити.
В моїй душі весна завжди цвіте,
Не розучилась я іще життя любити.
І смутком не огортайте мені плечі,
І в душу не являйтеся дощем.
Пірну у спогади сьогоднішній я вечір,
Туман укутає мене немов плащем.
Роки біжать..срібляться мої коси,
Немов птахи у вирій відлітають.
Неначе квіти, що їх купають роси,
Як ті хмаринки, що в небі тихо тають.
Мої роки на вушко все шепочуть,
Що зрілість посміхнулась вже давно.
Як дивно..та душа вірити не хоче,
Що зрілість давно заглядає в вікно.
Минають дні..минають тихі ночі,
А мудрість учить нас як жити.
Можливо мудрість нам напророчить,
Навчить..як нам роки притормозити!!!
МО РОКИ
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2024
Свидетельство о публикации №124110400580
Свидетельство о публикации №124110400580
Рецензии