І не здригнулася рука в посилі смерті,
Бо мозок всох, не зупинив її.
Вихор війни буяє в круговерті -
В містах і селах йдуть виснажливі бої...
Від КАБів розлітаються будинки,
Касетні бомби проливають кров людей -
Смакує нею путін...з кожної дитинки -
Межі нема жорстокості ідей...
Вдень і вночі здригається округа,
Сирени виють перед смерчем вогняним...
" Ви як? Чи всі живі? - питається подруга,
- А нас накрило валом земляним ".
Чи є кінець безумства і свавілля?
Кого ще забажає лютий змій?
Де взяти чорного отруєного зілля,
Щоби зничтожити затійника подій?
Ви вже змирились, світова спільнота ,
І з тим, що нелюдь випростався, встав,
Що дозволяє все собі оця мерзота
І, навіть, знецінила в а ш Устав...?
Дни разделяет запятая...
© Copyright: Галина Максимова 6, 2024
Свидетельство о публикации №124110404042
Свидетельство о публикации №124110404042
Рецензии