(після розмови з видатним скульптором О. Альошкіним)
Хто буде щасливий назавжди,
той буде увінчаний лаврами!
Хто може жінкам відмовляти?
Від Бога жінки! Як від них відмовлятись?
Жінки – господині! Жінки - це півсвіту!
Здалеку чаклунки, літають на мітлах,
хоч поряд, хоч мимо, та втішно.
Вони виглядають так мило!
Та в кожній закладено міну.
Чимало красунь - є Ліліт і Сафо є,
Утриматись як?! Був не в змозі.
Красиві й розумні мене ображали,
а я все ж обожнював гарних.
Любов моя, першого щастя,
не рви моє серце, благаю!
В житті так буває не часто,
щоб все не кінчалось нещасно.
У тебе я сліпо повірив і влучно,
хоч знаю, що це і безглуздо,
як те, що за серпнем вже слідом
настане не осінь, а літо.
Проллються холоднії зливи,
і вицвіте листя на липах,
та все ж ми будемо щасливі,
хоч люди не люблять щасливих.
- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»
Жiнки це пiвсвiту!
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №124110402452
Свидетельство о публикации №124110402452
Рецензии