7-15

білінгво 2021/24 /українська-російська/



***
вчора о сьомій п'ятнадцятій
весна прийшла.
творець знову переконав шпаків танцювати,
розмотувати бісерні рулетки щебету.
маленька зелена пожежа,
ласкаво просимо.
облізлі кальмари лісу тяжко зітхають.
пантери проталин прокинулися і втекли струмками.
шматки брудного насту в тіні і в них важка
фатальна кришталевість.
так полівка ще перетравлює зерна пшениці в шлунку,
стискає лапки,
а неясить переможно
забирає спійману мишу на захід сонця.
і ми видавлюємо зимову тугу,
як винну пробку викруткою -
кришимо її, чекаємо нових радощів і проблем.
годуємо вареним яйцем білок у парку.

велосипед на балконі стрепенувся від сну,
наче схема оленя.
кострубата сосна
штопором
угвинчується в сирі небеса, запах її парфумів
і моїх сигарет, і гострий солоний запах
майбутнього моря. там дочка моя 
дує в замкову щілину,
а онук танцює серед мильних бульбашок,
і в кожній бульбашці, він, відображений,
голопузий, із зеленкою в лобі,
танцює в стаді райдужних птахів, риб, звірів.
і знову людство хтось підштовхує вперед
як Сізіфа - пряником,
хворостиною під струмом.
і знову хтось сильний, самовпевнений і пристрасний
вірить, прагне, ширяє, йде
купує в маркеті вино, шоколад, кулеметну
стрічку
га*донів.
о сьомій п'ятнадцятій.

***
вчера в семь пятнадцать
весна пришла.
творец вновь убедил скворцов танцевать,
разматывать бисерные рулетки щебета.
маленький зеленый пожар,
добро пожаловать .
облезлые кальмары леса тяжко вздыхают.
пантеры проталин проснулись и убежали ручьями.
куски грязного наста в тени и в них тяжела
роковая хрустальность.
так полевка еще переваривает зерна пшеницы в желудке,
сжимает лапки,
а неясыть победоносно
уносит пойманную мышь в закат.
и мы  выдавливаем зимнюю тоску,
как винною пробку отверткой -
крошим ее,  ждем новые радости и проблемы.
кормим вареным яйцом белок в парке.

велосипед на балконе встрепенулся от сна,
точно схема оленя.
корявая сосна
штопором
ввинчивается в сырые небеса, запах ее духов
и моих сигарет,  и острый соленый запах
будущего моря. там дочка моя 
дует в замочную скважину,
а внук танцует среди  мыльных пузырей,
и в каждом пузырьке, он, отраженный,
голопузый, с зеленкой во лбу,
танцует  в стаде радужных птиц, рыб, зверей.
и снова человечество кто-то подталкивает вперед
как сизифа - пряником,
хворостиной под током.
и снова кто-то сильный, самоуверенный  и страстный
верит, стремится, парит, идет
покупает в маркете  вино,  шоколад, пулеметную
ленту
га*донов.
в семь пятнадцать.