Зерня мале, що у полі зростало,
Мріяло жити, до неба тяглось,
Слухало вітер, казки полюбляло,
Але прийшла жнива, з того й почалось.
Гули комбайни, мале налякали.
Різали леза, та світ весь кричав,
Зернятко не знало, що станеться далі,
Та раптом попало під лезо й в мішок.
Крапля олії – і світ опалився,
Тріснуло тіло, змінило свій вид,
Дим підіймався, і час зупинився,
Зернятко кричало: «Я хочу жити».
Долею згублене було зернятко,
Якось так впало у простір і в бруд,
Лежало біленьке, себе не впізнало,
Хоч знало що люди попкорном то звуть.
Сергій Довгополий
Зерня мале
© Copyright: Хатерфорд, 2024
Свидетельство о публикации №124110207593
Свидетельство о публикации №124110207593
Рецензии