про жницю
І там, і сям - святі герби.
Ох, скільки в неуцтві зневіри,
ох, скільки в божому журби.
Міняли в храмі процвітають,
і більше жоден не воскрес...
Лиш на околиці, у гаю
на місяць виє вовк, чи пес.
Довічно перекотиполе
жене на Захід дикий Схід,
Настрічу лицарів Костьоли
одвічно ладять у похід,
а поміж ними хлібопашці
не мають кращої доби -
аби у битві рукопашній
устояти, хоч до косьби.
Світлина: Микола Пимоненко. Жниця.1889.
Свидетельство о публикации №124110204417