Перманентный конфликт

   Н.Бидненко
Перманентний конфлікт
Я ненавиджу кожний твій крок
І вмираю від болю без тебе:
Чи в насмішку, чи волею неба,
У любові закінчився строк.

Я ненавиджу патину слів,
Та твій голос чарує і манить...
І заходиться відчаєм пам'ять:
Ти все швидко забути зумів.

Я ненавиджу все, що пишу...
Зупинитись не можу, не смію,
Бо і в спеку, і в люту завію
Я з тобою безгрішно грішу.

Налаштовує осінь пости,
Та заслони мені без потреби -
Все одно я вмираю без тебе...
І ненавиджу... Боже, прости!
***
Я ненавижу каждый твой шаг
И умираю без тебя от боли!
Или в насмешку, или волею неба,
У любви закончился век.
Я ненавижу патину слов,
Но твой голос чарует и манит...
И переполнена отчаянием память.
Ты всё быстро забыть сумел.
Я ненавижу всё, что пишу...
Остановиться не смогу, не смею,
Потому что в жару и лютий мороз
Я с тобой безгрешно грешу.
Настроила осень, прости,
Ты заслони меня без нужды.
Всё равно я умираю без тебя...
И ненавижу... Господи, прости!