Земного привiлею спалах фарб...
Небесним пензлем пише діалоги,
Осіння акварель - мистецтва скарб -
Вгамовує краплиною вологи.
У заграві передзимові дні
Ранковою печаллю обагряють,
Торкнувши ледве береги сумні,
У західному полум'ї згоряють.
В одвічній незбагненності буття
Сама собі душі своїй дарую
Красу в просвіті дня, що бачу я…
І тишу - це найкраще, що я чую…
Свидетельство о публикации №124103101187