ДЛЯ НЕ

Цю жінку,все життя своє кохав,
вона сама про це напевно знає,
листи, листівки і вірші писав
та віхола років все замітає.

Її завжди я згадую одну,
здається і тепер кохаю звісно,
немов до серця гітарист струну,
так до грудей  її світлину тисну.

У нашому селі живе вона
рухлива і на вигляд принадлива,
хоч майже все життя живе одна,
та материнська її доля нещаслива.

Я знаю номер,телефонував,
у руки брати слухавки не хоче,
сама живе,про це давно я знав,
а може гордість не дає жіноча.

Осінню жовтень принесе грозу,
проходжу зараз повз її подвір'я,
тамуючи в очах скупу сльозу,
цей вірш-для жінки,що із Білозір'я.

Не можу розповісти - хто вона,
світлини показати теж не можу,
прекрасна,горда,хоч завжди одна,
своїм віршем їй душу розтривожу.

Для неї знову вірш свій написав,
і хоч Чубенка бачити не хоче,
та вітер лиш волосся колисав,
мов над нещасним почуттям регоче.

За стан дівочий я її люблю,
за рухи і грудей маленьких риси,
від почуття свого не відступлю
скажу одне,що звуть її Лариса.

І хоч фортуни у житті нема,
поєднані добра найкращі риси,
для Валі Бас-це ввічлива кума,
для інших вона Носова Лариса.

жовтень 2024
О.Чубенко-Карпусь.