Зупинка серед життя коли вогняний дощ зірвався з небес
Боже за що і навіщо ти незлюбив мою долю i квіти
Білою хмарою зною я лину в краще майбутнэ - закрий мене
Проти чорного зору скажених людей на перехресті
Мій келих повен сліз та жалю
Плаче сердце плаче безодня
Довгий шлях до себе
скрізь темряву і снів туман
Янголятко мене обіймає
Мрії і надії канули за обрій
Крестик в руці я стисну
І пофарбую життя
Ця безкрайня безодня зором спалила лагідні крила
Перевернула світ вітром і штормом злої недолі
Віра, любов душу зціляє я крізь асфальт
фантомом
Темними стежками місячним сяйвом поряд з минулим поряд
Безодня
© Copyright: Анна Прянникова, 2024
Свидетельство о публикации №124102806414
Свидетельство о публикации №124102806414
Рецензии