Кинь

Клянеш свій хист ти за «броню»:
За не освідчення в коханні,
Палаючи, мов від вогню.
Згадавши тік та заїкання.

Кинь, друже, самокатування,
Роки минуть й, можливо, ввік,
Себе за це ти «невизнання»
Подякуєш раз двісті…й за той тік!


Рецензии