Сумно щось кує зозуля
В зеленому гаї
Плаче, тужить дівчинонька
Бо пари не має.
Був миленький та покинув
Бідну сиротину
Бо немає в неї хати
Немає навіть тину.
Та хто ж зглянеться над нею
І хто покохає
Непогана вона на вроду
Тільки роду немає.
І нікому заступитись
За ту сиротину
Отак і живе вона
Мов квіточка під тином.
Та все ж вона надію має
Що змилується доля над нею
Що Бог не дасть їй загинути
Він буде завжди з нею.
І посміхнеться до неї доля
В радісній усмішці
І піде до шлюбу дівчинонька
У вінку і намисті.
23.10.2024
Сумно щось куе зозуля
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2024
Свидетельство о публикации №124102602560
Свидетельство о публикации №124102602560
Рецензии