Подумки

Вони сиділи й дивились,
Він на неї, вона на нього,
В неї боліло серце,
В нього боліли ноги,

В нього було звичне його життя,
В неї своє, що розбите вщент,
Кожен вже звик до свого взуття,
Але чогось їм хотілось ще,

Інколи,
Подумки,
Пошепки,
По куткам,

Щоб не розбитися,
Не перетнутися,
Не розлетітися навпіл,
Чи просто вхлам,

Він говорив їй про вдачу свою,
Про свою не до неї любов,
Про всіх коханок, які вже були,
І скоро ще будуть, знов,

Вона сміялась, слухала, бачила сни,
Що це таке? Чому вона тут?  Із ним?
Іноді він притискав до її горла ніж,
Як ти, мала? Дихаєш ще? Не спиш?

Вона дивилась в небо,
В очі йому, ковтала слину,
Вона торкалась  долонями
Його сідниць і спини,

Він її міцно стискав,
Наче хотів зламати..
Все було як зазвичай,
Як батько навчив і мати,

Вона дивилася в небо,
Слухала як тепло
Витікає потроху з тіла,
Вона просто хотіла жити,
Жити як треба,
Але не вміла...