Під небом синім,де ростуть дуби,
де барви листя різнокольорові,
у ліс,куди ходили по гриби,
щороку ми із другом Авчаровим.
Я хвої аромат п'янкий вдихав
відпочивали і душа із тілом,
яку лісову красу спостерігав,
ранкова на траві роса тремтіла.
Коли несамовито грім гримів,
вже після зливи,кілька днів потому,
суниць і повні кошики грибів
завжди із лісу ми несли додому.
Я написав вірша про хвойний ліс,
де гарно в травні і у листопаді,
і про закон,який придумав біс,
а потім прийняла "Верховна зрада".
Ми не раби,хоч люди підневільні,
про ліс,гриби і ягід заборону,
про нечисть і про штрафи божевільні,
і про людське багатство охорону.
Про л с нов закони...
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2024
Свидетельство о публикации №124102404747
Свидетельство о публикации №124102404747
Рецензии