СПОВ ДЬ

Раніше я життя не цінував,
не знав куди енергії подіти,
тоді на всі поради я плював,
тепер все довелося зрозуміти.

Раніше,коли був ще молодим,
здоров'я мав і зовні був красивим,
не знаючи ні горя ні біди
все зрозумів,коли,як віл став сивим.

Життя багато витекло води,
ген-ген його видніється дорога,
тепер я жну життя свого плоди,
пробачення за все прошу у Бога.

Буває в Храмі не одна з родин,
я теж прозрів нарешті і проснувся
без Господа я був зовсім один,
допоки його рук не доторкнувся.

Пробач,Ісусе,помилки життя,
за всі гріхи,що маю за плечима,
частіше стало ще серцебиття,
і річка сліз солоних під очима.

Почуй,Господь,душі моєї плач,
щосили вітер рве віконні рами,
прошу я Бога:"Господи,пробач",
всіх закликаю:"Поспішіть до Храму".

Життя без Віри,мов осінній лист,
межа життя близенько,біля краю,
я православний теж,не атеїст,
"Ідіть до Храму,вас усіх благаю".

Прохання всім моє,а не наказ,
кінця життя уже помітна яма,
доки Господь дає останній шанс,
я слізно прошу всіх:"Спішіть до Храму"...

На світі недаремно я прожив,
з людьми,із Богом,а не з самотою,
хоч пізно сенс життя я зрозумів,
у Храмі,біля Господа постою.

24.10.2024
о.Чубенко - Карпусь