Треба жити
З тихим шумом дощу, ніч приходить до нас,
Мерехтять ліхтарі , біля мокрого саду
Причаїлась туга, мабуть їй вийшов час,
Як від неї втекти, щоб душі дати ладу.
Вже світанків нема, все на захід іде.
На минулому ставлю всі крапки,
Подивлюся назад, де ніхто вже не жде
Ось і я дочекався відставки.
Відгуляла весна, літо в осінь пішло,
Вантажем нелегким лягли роки на плечі,
Хто мені дорогий, вже давно далеко,
Тихо, тихо на землю спускається вечір.
За вікном засіріло, світанок іде.
Підіймається з низу в тумані!
Світла думка , я вірю,нас знову знайде,
І життя за собою ласкаво поманить.
© Copyright: Валентин Брилев, 2024
Свидетельство о публикации №124102401653
Свидетельство о публикации №124102401653
Рецензии
Я тоже на это надеюсь.
С уважением и наилучшими пожеланиями,
Виктор Зуев Амурский 03.12.2024 15:26 • Заявить о нарушении
С уважением и наилучшими пожеланиями,
Виктор Зуев Амурский 03.12.2024 15:26 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.