Дозвольте в душу вашу зазирнуть -
Зігрітись і словам замерзлим треба.
Мій поверх вище, майже попід небом,
Там сотні слів, ще зграями живуть.
Холодний вітер їх жене кудись...
Я ж намагаюсь їх сачком зловити,
А потім обійняти, обігріти
Та загорнути в паперовий лист.
Прислухаюсь -
О, знову гомонять.
І кожне слово на свій лад щебече.
Їх особливо чутно попід вечір,
Коли на небі зорі мерехтять.
Коли туман запалить ліхтарі
Та розтушує світло тонким шаром.
Слова пилком зірковим вводять в чари -
Як зілля вірші варять до зорі.
А потім вип'єш напою ковток
І їх почуєш, олівцем запишеш
У свій блакнот
І терпкий присмак вишень
Залишиться від хаосу думок.
Давайте разом зігрівати слово -
Побути поруч з ними так чудово...
Маленька фантазiя
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2024
Свидетельство о публикации №124102204344
Свидетельство о публикации №124102204344
Рецензии