Зачарований хвилею - я досi в тво му полонi

І нехай мій погляд досі зачаровує море.
Мої очі наповнені сумом - давно забули як це тонути в твоїх солодких вустах.
Давно написано і сказано все.
Давно над І - нам час розставив крапки
Грати в чаклунство - чи бути просто ніким для твого тіла вночі?
Ти мій вогонь, моє натхнення , і хобі - тонути люблю в тобі
Я мов незграбний плавець - пішов до тебе на дно.
Хвилююсь від твоїх ніжних слів - неначе сигнальний маяк
Дотики пальчики твоїх по моєму тілу - пробивають аж до мурах
Ти танеш від втіх , я тону від твоєї потіхи.
Підійди до мене вночі - давай згадаємо все - прийоми які у нас в забороні
Ти навіщо знову прийшла до мене весна? Навіщо знову смуток наводиш?
Невже тобі не вистачало тоді?
Невже в тобі жалі ні краплі немає?
Я душу готовий Богу віддати - за голос , і тепло її рук.
І тут знову холодна весна з своїми холодними ранками і без її палких, гарячих вуст.
Я тішуся від посмішки її , ці радісні очі…
І танець який в моїх руках приносить потіху.
Твій танець немов щось із чаклунства - я тримаю на тобі свій зачаклований погляд.
Мову у мене кожен раз віднімає - коли цілую твої гарячі вуста
Знову приходиш, і знову ти ненадовго - залишаючи - за собою мій сум , і знову заплутались ми