Розминулись дві дороги
у широкім полі.
Дві стежинки розгубились,
дві чужії долі.
То одна в цвіту буяла,
наче дивна мрія,
Друга у пітьмі блукала,
куди вітер віє.
Приспів:
Дві долі чужії - твоя і моя.
Розбиті надії. Забуте ім'я.
Їм разом не бути,
Їм разом не йти.
Дві долі чужії -
То - я, а то - ти.
Чорні тіні розповзлися
від кущів тернових.
Дощ прибив прогіркле листя
з гілочок кленових.
Понад ставом стежка в'ється
з кручі під горою,
А коли нудьга зневолить -
вмиється сльозою.
Приспів:
Дві дороги - різні долі
в віках не зійдуться.
Не заплачуть вони разом,
та й не засміються.
То ж одну у час негоди
сонечко зігріє,
Друга загубиться у полі,
та й заспоришіє.
Приспів:
Двi долi
© Copyright: Валентина Осипенко, 2024
Свидетельство о публикации №124102006177
Свидетельство о публикации №124102006177
Рецензии