Оце підходжу до вікна...
За ним - золотовласа Осінь!
І, наче6 не іде війна
Вже третій рік, треклята , поспіль...
Природи ошоломний чад,
Шумливий шерех падолисту...
І знов в собі шукаю вад,
У просторінь біжу імлисту,
В осінню жовту гіркоту,
Туди, де парасоля Неба,
Ще не впуска мокрінь оту...
І так мені, Ісуню, треба
Цей овид не зсонетувать
В прощальну відчайдушну щирість,
А тільки серцем відчувать
Твої Дари, Любов та милість...
Не солодкавий реквізит,
А несфальшованість краси
І Твій воістину візит -
Ось Ти, коханий мій, єси !
На чулих струнах у душі
Хай задзвенять мої вірші!
на фото - в ботанічному саду м. Київ
Твоi Дари
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2024
Свидетельство о публикации №124102002541
Свидетельство о публикации №124102002541
Рецензии
..Красиво!
..
..Что ещё сказать..
..
..Вы все уже сказали.
..
..Вдохновения Вам!
..
..Светлана.
Пантэр 18.11.2024 23:08 • Заявить о нарушении
..
..Что ещё сказать..
..
..Вы все уже сказали.
..
..Вдохновения Вам!
..
..Светлана.
Пантэр 18.11.2024 23:08 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.