Фiлософiя самоти

Самотність – кара чи комфорту зона?
Трагедія чи іспити на біль?
А може особиста оборона,
горьований життя нового стиль?

Чи світ отих, що надто довіряли
і оголяли душі та серця?
Ділили потаємне із загалом
й отримали тернового вінця!

Слабких вона здебільшого лякає,
спустошує, вбиває наповал…
Морально-зрілим – видається раєм,
запалює нових емоцій шал.

Самотність – як едем у царстві тиші,
свідомий вибір власного життя.
Вона дається лише найсильнішим –
філософам новітнього буття!

18.10.2024, СВ


Рецензии
Так, філософам потрібні спокій і тиша. І ви праві, що треба бути морально зрілою людиною. Люблю тишу, коли мені ніхто не заважає і не порушує моїх власних кордонів. Але самотність і лякати може. Може виникнути відчуття, що ми нікому не потрібні.

Елена Эшвович   23.10.2024 21:32     Заявить о нарушении
Філософська тема... На мій погляд, якщо самотність лякає і викликає відчуття непотрібності - значить рівень самоусвідомлення ще недостатньо високий. Але надто перейматися цим не варто, бо то природньо для відповідного етапу життя кожної особи) До того ж питання "потрібності" само собою вельми багатогранне і різноманітне. Тому, пані Олено, нас може "спасти" лише філософський підхід до його вирішення...))) Зі вдячністю і повагою

Олександр Мачула   24.10.2024 08:24   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.