Незнайомi почуття

Ніби ще не зима,
Й сонце променем пестить яскравим …
А у грудях  тріпоче натомлена  болем душа.
Шарудять  під ногами сухі непокошені трави ,
І юрбою роки у  незвідані далі спішать .

Хоч ще віє теплом , та припав сивий іній на скроні ,
Я холодними ранками кутаюсь знову   у плед ,
В хвилюванні тремтять  помарнілі  з роками долоні …
І бентежить нутро той життя неприборканий лет …

І хоч прагне душа залишатись завжди молодою ,
Сподіватись дарма , що роки призупинять свій біг …
І замовкне цвіркун , і зігнеться   верба над водою .
Бо непрошена осінь стає   на життєвий поріг.…

Зазирнувши в вікно, бачу  листя пожовкле не вітах…
А в повітрі запахло холодним осіннім дощем …
Не помітила я, як зробились дорослими діти …
І вселився у серце терпкий та набридливий щем …

Я в моменти такі в серці чую : слав Господа   Бога ,
З молитвами палкими на внуків щасливих чекай,
 Хай встеляється листям багряним осіння дорога …
А за обрієм , в сяйві зоріє святий небокрай!
©ДЛВ



https://t.me/pocherk_serdtsya/589

;;Відео-презентація до даного твору !
Рекомендую, для перегляду !