Шляхи Краси, або Плетиння у Вичнисть

Барвистим листячком алеїнька промІниться, палА…
Немов би то й не – падше листя – зовсім…
Немов би Осінь вздовж усього лісу розплела
Свою довжезну дивовижну косу…

Я все частіше згадувати став ті – незапам’ятні! – часи,
Які сьогодні, майбуть, зовсім – не на часі, -
Коли не пишні грудоньки й не оченьки – яскро-ясні,
А довжина і вишуканість плетення – коси! -
Були найдивовижнішой й насправжнішой – жінок прикрасой...

Спадали– лагідно! -  стежкАми стигло-колосистими – вони
Майже не до землі! – й велично вистилали шлях якийсь магічний…
Що зачаровував собою пАрубків, у далечінь манив,
У стиглу далечінь казкових див – одвічних!..

Одвічні – «од-Дів-вічні», і довічні -"до-Див-вічні" - ті шляхи…
Якщо хоч добра частка тих «завузлинок» розплутана була завзятим хлопцем,
Він знав, що це Майбутні – різно-Світлії! – переплелись з Минулим Світу Цілого - лихим…
Що це плетіння ново-світлих чар! – не лиш заплетене волосся…

І в наш – мабутьній - час, коли побачу ту «колишню давнинУ»,
Вірніше, ту – колискову, ту – колосисту, ту – Живу-яскристо! – рідкість,
То бачу: ніби кожний! із - шедеврів всіх сторіч - заплетен був
У річ цю – нині рідкісну таку, але таку – вічно-шляхетно-промінисту!..

Хай хтось розказує, що «кАзкова плетінка» та уже не в моді…
Але коли побачу раптом, як дівчата –під моденність! – ріжуть пишні коси,
Мені – наріжно! – щось у глибині душі моєй кричить, та й годі! -
Що рвуться так останнії стежиночки – з історієй всього народу,
Не стрічконосні! ними коси ріжуться, а шлЯхи –доленосні!!..

І ось тому я так відчай-забудькувато і поза-буденно, милая, тобі,
Все ніби не - любовні віршечки пишу, - а косоньку-світлинку заплітаю –
Із кращих своїх творів! - З шедевральних, майбутніючих творінь
Я нам з тобой дивоплетений, дивовізерУнчатий – «шлях» у Новітнє – прокладаю!..

А якщо скажеш раптом ти, що лірика така любовна - пережиток
Минулого, архаїстичний непорозум… Ну а коси – все ж не в моді!..
То я вплету її у Коси Вічнії, що має право – Осінь лиш – носити, -
Ця віковічна дівчина, чиї безмежні чар-барвистії косички
Кожного року – дивовижно-актуальні! - для усіх країн й народів!..

(Вірші створювались ввечері 11 жовтня і в ніч з 12 на 13 жовтня, фінальна авторська редакція - вечір 16 жовтня) Текст містить багато оказіоналізмів.