Валаамова ослиця

   Породжено глибоким відгуком на цей витвір —
   Винил "Гнот": http://stihi.ru/2024/10/05/22
   (зі словами вибачення до Автора за присутні
   подекуди іронічні ноти).


   ...Чого бува, Шановні, не насниться
   над ранок Валаамовій ослиці.

Все — тільки на словах... і навкруги
Побілених церков мету находжу,
У свій словник збираючи тугий
Молитву недруковану, негожу,
Яку, здається, Бог уже листав,
Знаходячи у ній гріхи найбільші,
З причин яких і зрадили Христа. —
Гріхи, що я ховала їх у вірші
Від себе від самої, від усіх,
Що писані украй належним чином,
Бо сповідь — то до радощів базік.
Бо сповідь — не фальшива копійчина,
Її що згодом їстиме іржа;
Бо не мошна, а серце збагатіє;
Бо зродиться у яслах небожа' —
Я маю сон, що Діва при надії...
Аж раптом породілля вже кричить
І я на сполох б'ю та галасую,
Бо до кінця війни яка-то мить
І людство сяде в Бога одесную.
Що ще в моєму сні — ніхто не зна —
Й чому римує нічка мрії дивні;
Чому пишу — сумна і мовчазна,
У капелюх збираючи по гривні
На грифель, на папір... і на борги,
Що маю накопити та віддати
За те, що йду до віри навкруги
Та ставлю на бої кінцеві дати
Й — під віршами, у лівому кутку,
Що їх у друк не шлють, не рвуть на паї,
Бо маю владу зрілу та хутку, —
То й Син з нудьги у яслах засипає.
А як проспить з подачі недолуг
Розп'яття чергове та перемогу,
Копитом радо гупну по столу,
Щоб розбудити приспаного Бога.


15 жовтня 2024р.